«Києву потрібен
економічний план розвитку...»
В. Пилипишин.
Передвиборча програма Віктора Пилипишина Зміни світ на краще! Зроби перший крок!

Аналітика

09/10/2012

Як правильно обирати депутатів Верховної Ради?

Як правильно обирати депутатів Верховної Ради?

Чим характерні поточні парламентські перегони? Перш за все тим, що логіку пропор-ційної політичної системи як влада, так і опозиція намагаються перенести на систему мажоритарну.

З одного боку – Партія регіонів, яка попри все воліє утримати владу і продовжити свій політичний та економічний курс. У цьому курсі спроба реалізувати якісь системні реформи поєдналася із непереборним потягом до корупції та розпорошення бюджету. Незграбність влади у внутрішньополітичних питаннях та бездарність у спробах просунутись на міжнародному полі призвели до охолодження відносин зі світом. Газовий пресинг Росії та стримане ставлення Європи разом зі світовою економічною кризою ставлять Україну у все більш незручне становище, але ПР не знає, чим відповісти на ці виклики, окрім все більшого затягування гайок та концентрації влади.

З іншого боку – Об’єднана опозиція та її сурогати. Вони  застрягли у координатах 2006-2007 років, коли на вибори йшли не окремі люди, а партії. Сьогодні опозиція робить ставку на протестну пропаганду та на власний бренд, який має протягнути до парламенту достатню кількість кнопкодавів. Позитивна платформа, програма будівництва та розвитку в них відсутня, а негативну дуже чітко характеризує їхнє гасло: «Ми їх зупинимо». Або «Настав час УДАРу». Про що це? Ці слогани добре підійшли б для ДАІшника чи для шлагбауму, але не для політичної сили, що намагається взяти владу та змінити політичний та економічний курс держави. Політична сила має казати не тільки про руйнацію чогось там, але обов’язково казати про те, як буде далі. Чітко, логічно проговорити – який механізм покращення. Яка команда буде це робити. Які репутації в людей, що претендують на докорінні зміни в суспільстві. Але всього цього ми сьогодні не маємо. А що маємо? Знову «війну». Холодну громадянську війну. І тільки. Чи добре це? Ні. Тому що, поки ми воюємо, країна вмирає.

Коли ці дві протилежні, але, за певним переліком ознак, досить сильно схожі одна на одну політичні сили приходять на мажоритарні округи, стає очевидним: вони не знають або забули, що таке округ та як на ньому працювати. Поводитися на окрузі «по-партійному» –

це відверта неповага до виборців. Бо тут тільки наївні голосуватимуть за партію. Мажоритарні округи – це певні території, які потребують розвитку та персональної відповідальності за цей розвиток. Депутатський мандат і є матеріальним свідоцтвом цієї відповідальності. Але партійний підхід означає відповідальність колективну, і не перед виборцями, а перед партією та партійним лідером. Це природньо для пропорційної системи, коли на виборах голосують за партійні списки та місця у Раді розподіляють у процентному відношенні до кількості голосів. Але зараз так обиратимуть лише половину депутатів.

Другу половину обиратимуть за мажоритарною системою, і партійні ставленики тут зайві. Навіть найкращі депутати-списочники думають про налагодження життя в усій країні (не найкращі просто вирішують свої проблеми), тоді як справжня, а не вигадана країна складається з сіл, міст та районів.

І налагоджувати життя треба у кожному місті та районі окремо. Тут потрібні люди, які гарно знають округ, його комунальне господарство та соціальну проблематику. І не лише знають, а готові конвертувати свої знання у практику. Перевагу ж варто надати тим, хто вже давно займається облаштуванням життя територій і показав себе з кращого боку як гарний керівник та господарник. Партійні правила тут недоречні, як і партійні методи роботи.

Чого конкретно потребують округи?

Оновлення житлово-комунальної системи. Водопостачання та каналізація, як і інші комунікації, у старому житловому фонді знаходяться в жахливому стані. Та й самі будинки необхідно капітально ремонтувати.

Округи потребують комплексного вирішення питання транспортної інфраструктури. Мова і про ремонт доріг, і про будівництво нових розв’язок, і про формування сучасної системи громадського транспорту, і про вирішення знову ж таки на сучасному рівні болючої проблеми паркування автомобілів.

Округи потребують захисту, відновлення та розростання зелених легенів – парків та скверів. Не забуваємо також про школи та лікарні, яким необхідна модернізація.

Соціальний захист найбільш вразливих верств населення – тема, яку неможливо оминути жодному відповідальному депутату.

Округи потребують створення кращих умов для розвитку цивілізованого підприємництва та рішучого припинення діяльності бізнесу безвідповідального, незалежно від його потужності, чи то МАФ, встановлений незаконно там, де його не має бути, чи то цинічний забудовник, який загарбав собі землю районної громади та будує те, з чого матиме свій особистий зиск, позбавляючи місцевих мешканців простору, землі, неба та повітря.

А для того, щоб все це можна було здійснити, робота народного обранця – депутата-мажоритарника має відбуватися синхронно та узгоджено з діяльністю місцевого самоврядування. Отже, головне, чого потребує мажоритарний округ – це відновлення та подальший розвиток місцевого самоврядування. Сьогодні районні громади Києва позбавлені власного представництва у районних радах, які були ліквідовані всупереч волі громадян. Але й там, де райони зберегли свої ради, місцеве самоврядування позбавлене власного економічного базису. Район повинен розпоряджатися власними коштами і за рахунок цього вирішувати усі проблемні питання.

Округ №223 нічим не відрізняється у цьому сенсі від багатьох інших округів. Хіба що Шевченківський район міста Києва, який становить левову частку округу, вже має досвід відновлення та розвитку. Це було за часів, коли районну держадміністрацію очолював Віктор Пилипишин.

Пилипишин – людина досить цікава. Почнемо з того, що він на державну службу прийшов із бізнесу ще в 2005 році. Він був успішним бізнесменом, а це означає, що він здатний брати на себе персональну відповідальність за конкретні справи. У бізнес Пилипишин потрапив, будучи професійним юристом – тобто, власну справу він починав з суворого та повного знання законів, а не з їхнього ігнорування, як це робили напівкримінальні бізнесмени-«беспредельщики».

Мабуть, завдяки цьому Шевченківський район і став кращим районом столиці. Бо очоливши РДА, Пилипишин перш за все створив план комплексного розвитку району і приступив до його послідовної реалізації. Тих, хто ставав на перешкоді, голова РДА не жалував – ким би вони не були. Він без остраху пішов на конфлікт з мером Леонідом Черновецьким у часи, коли той був абсолютним володарем Києва. Без остраху – бо знав, що на його боці стоять мешканці району, з якими він робив спільну справу – виводив район на лідируючі позиції у Києві та у державі.

Пилипишин першим насмілився звернутися до киян за підтримкою – і вони підтримали його цілком і повністю. Усі намагання знищити Шевченківський район виявилися марними. Тоді й була застосована підступна схема, за якою райони формально зберігалися, але позбавлялися будь-яких серйозних повноважень. Але попри все, Пилипишин зумів захистити інтереси району. Беручи, як і раніше, персональну відповідальність на себе. Розплачуватись за власну сміливість та організаційний талант, щоправда, доводилося теж персонально.

Дуже показовими є у цьому сенсі дві справи, через які Пилипишину було несолодко.

Перша – справа про ринок біля метро «Лук’янівська». Кілька років тому ЗАТ «Лук’янівський ринок» взяло торговельну ділянку біля станції метро в оренду з мізерною оплатою. З 2006 року компанія-орендар взагалі вирішила, що платити районній громаді невигідно, і затіяла приватизацію ринку по шматках. У цих шматках відбувалися звичайні, але від того не менш неприйнятні речі. Наприклад, десятки торговців на ринку фактично були реалізаторами, що отримували зарплатню в заступника директора ЗАТ «Лук’янівський ринок» Романа Ропотана у межах усних домовленостей. Були й інші зловживання.  Про це окремо й детально читайте у статті «Хто й як вкрав Лук’янівський ринок» у цьому номері газети.

Взагалі проблема не в ринку. Проблема в тому, що держава дозволяє деяким аферистам гратися в кримінальні ігри. Держава, на жаль, поки не гарантує нам верховенство права. Тому будь-хто може провернути чудесну аферу й отримати надприбутки. А потім частину коштів кинути на захист своєї кримінальної імперії. Захист, який базується на трьох китах. По-перше, треба облити цинічним брудом тих, хто ламає ці кримінальні імперії. По-друге, треба купити собі частину державних менеджерів, які дозволять сфальшувати документи. По-третє, треба легалізувати свій кримінальний бізнес через купівлю державних посад або мандатів у владі. А якщо на шляху трапляються посадовці, яких не можна залякати чи купити – як, приміром, Пилипишин – то таких треба оббрехати різними технологіями, а може ще й «закрити» по якійсь надуманій кримінальній справі.    

Чи переможе на окрузі №223 Віктор

Пилипишин? Звісно, за популярністю йому рівних немає. Але не без парадоксів. Так, від опозиції, відповідно до угоди з Тягнибоком, висувається «свободівець» Левченко, який, між іншим, є сьогодні депутатом… Вишгородської райради. Настільки «успішним» депутатом, що категорично не хоче ще раз подивитись в очі людям, які вже голосували за нього. Там, у Вишгороді. Від альтернативної колони опозиції, яку очолює Кличко, балотується пан Брицький. На перший погляд, людина маловідома. Маловідома тому, що завжди ховався у тіні своїх старших товаришів, які в свій час працювали в різних установах… Києва, відповідаючи за розподіл комунального майна або земельних ресурсів. Сьогодні Брицький – ото вже напасть – депутат Васильківської райради в Київській області, яка відома масштабними земельними оборудками. І знову питання – чому людина не йде в депутати по округу в Василькові, де її добре знають і де абсолютно готові дати справедливу оцінку роботи цієї людини? Риторичне питання. А ще є в нас «депутат» Лебедівський, котрий вже колись отримував довіру людей Шевченківського району. Але де ж він був всі ці роки? Де працював? Чом не на людей, які його обрали? І скільки таких  «взяв мандат та бувайте здорові». Про так званих «технічних кандидатів», до яких можна віднести цілу низку «медійних клонів» – Бузину, Розинську, Гладчука – взагалі можна нічого не казати. Їм потрібне лише скандальне шоу, аби показати свої оголені частини тіла, а не розум чи розуміння, що таке наполеглива й кропітка праця. Вони граються, обливають брудом, брешуть – бо така їх функція. Не балотуватись насправді, але продавати себе, щоби завтра ще раз запросили на телебачення в якості  клоуна.  Регіонали висунули директора мотоциклетного заводу Куташева. Мабуть, в усіх цих кандидатів якась інша мотивація – їм не потрібен головний біль, який називається щоденна пахота на виборців в якості депутата. Їм потрібні брудні ігри, за які платять гроші. «Облий брудом і отримай премію!». Зрозуміло, що у Шевченківському районі багатьом партіям, які себе вчора або сьогодні вже дискредитували,  нічого не світить, а тому немає сенсу висувати серйозну фігуру. Так чи інакше, усі ці люди налаштовані тільки на «війну», на брехню, на чорний компромат, бо по суті обговорювати їм нічого. Бо по суті вони не знають район, який зробили полігоном брехні. То чи треба серйозно про цих персонажів говорити?

Ось такі розклади у великій політиці взагалі та на окрузі №223 зокрема. Що з цього вийде – подивимось.

Приєднатись до команди Віктора Пилипишина Поставити своє запитання Віктору Пилипишину Петиція на захист парків Києва
Відео:
Останні новини:
У СТОЛИЦІ СТАРТУВАЛИ ШКІЛЬНІ ЯРМАРКИ
10/08/2017  |  Прес-релізи

У СТОЛИЦІ СТАРТУВАЛИ ШКІЛЬНІ ЯРМАРКИ

У всіх районах Києва розпочали роботу шкільні ярмарки, які триватимуть щодня до 10 вересня.

Аналітика:
Хто і як намагався вкрасти Лук’янівський ринок
09/10/2012

Хто і як намагався вкрасти Лук’янівський ринок

Історія Лук’янівського ринку – це історія боротьби між великою корупцією і людьми, які врятували один із найвідоміших ринків міста

Як правильно обирати депутатів Верховної Ради?
09/10/2012

Як правильно обирати депутатів Верховної Ради?

Чим характерні поточні парламентські перегони? Перш за все тим, що логіку пропор-ційної політичної системи як влада, так і опозиція намагаються перенести на систему мажоритарну.

Чому атакують Пилипишина?
08/10/2012

Чому атакують Пилипишина?

Близько 20 кандидатів зробили брехню основою своєї передвиборчої програми в Шевченківському районі…

Фото:
Фото з будиночка Святого Миколая
Фото з будиночка Святого Миколая
Благодійний фонд "Діти передусім!" подарував малечі свято
Благодійний фонд "Діти передусім!" подарував малечі свято
Знесення кіоску біля школи
Знесення кіоску біля школи
Відкриття дитячих майданчиків 8 грудня
Відкриття дитячих майданчиків 8 грудня
Публікації в ЗМІ:
Виктор Пилипишин: «Нам нужна очень серьёзная экономическая люстрация»
09/10/2014

Виктор Пилипишин: «Нам нужна очень серьёзная экономическая люстрация»

Народного депутата Украины Виктора Пилипишина недавно снова активно вспоминали в СМИ. На этот раз «мусолили» случай, когда радикально настроенные люди его избили возле Центральной избирательной комиссии, в полубезсознательном состоянии обсыпали мусором и облили краской.