«Києву потрібен
економічний план розвитку...»
В. Пилипишин.
Передвиборча програма Віктора Пилипишина Зміни світ на краще! Зроби перший крок!

Аналітика

09/10/2012

Хто і як намагався вкрасти Лук’янівський ринок

Історія Лук’янівського ринку – це історія боротьби між великою корупцією і людьми, які врятували один із найвідоміших ринків міста.

від банальної крадіжки. Проте корупціонерам властиве перекручування фактів, і свої кримінальні вчинки вони звикли перекладати на плечі інших людей. Сьогодні «популярність» Лук’янівського ринку пов’язана перш за все із гучним протистоянням між його колишніми орендарями

та  громадою Шевченківського району. І щоб з’ясувати суть конфлікту, слід заглибитися в історію функціонування ринку.

Перша спроба привласнення ринку датується 1997 роком. Підкреслимо, задовго до того, як керівництво Шевченківським районом взяв на себе Віктор Пилипишин. Саме тоді – в далеких 90-х роках – Шевченківська райдерж-адміністрація уклала із ЗАТ «Лук’янівський ринок» договір оренди строком на 5 років. До 2002 року. Характерно, що за весь майновий комплекс в центрі міста орендар повинен був сплачувати… 3028 гривень у місяць. Навіть із урахуванням цін кінця 90-х років це виглядало, м’яко кажучи, дивно. Цікаво, що і саме створення ЗАТ «Лук’янівський ринок» відбулось того ж 1997 року на базі державного комунального підприємства «Лук’янівський ринок», яке належало до комунальної власності Шевченківського району. Таким чином, відбулась наступна річ – район спочатку мав досить прибуткове підприємство, яке хтось невідомий приватизував, а потім ще й узяв у майже безплатну оренду величезний (0.46 га) ринок. Ще раз треба повторити очевидну річ: в 1997 році група хитрих людей, пов’язана як з тодішніми керівниками району, так і з тодішніми ключовими орендарями самого ринку, тишком-нишком майже безкоштовно отримала в тіньове володіння сам ринок. Тобто – ринок практично вкрали. Уважно читайте – ринок майже вкрали ще в 1997 році.

Проте навіть за паперами «орендна плата» викликала подив, а тому з 2000 року плату кулуарними домовленостями вирішено було збільшити до 10% від вартості орендованого майна. Тут потрібно зазначити, що закон дозволяв переглядати ставку оренди і сформувати її за більш вигідною для району методикою. Районна рада, яка тоді контролювалася групою викрадачів ринку, так і вчинила –

нібито змусила платити більше. Не набагато,  але все ж таки. Хоча навіть за цією новою схемою орендну оплату збільшили всього до 5 тисяч 935 гривень на місяць. Ну й як вам така ціна за весь ринок? Варта вона того, щоб її серйозно обговорювати? Більше того, документи хитрунами були складені так, що таку «бес-предельную» орендну плату «група» сплачувала… уважно читайте, до 2010 року.

А тепер трішки математики з початкової школи. Люди, які безпосередньо працюють на ринку, добре знають, що одна торговельна «точка» приносить доходу не менше 10 тисяч гривень. У нашому ж випадку – за весь ринок сплачувались кошти, які дорівнюють половині дохідності з одного торговельного місця за місяць. Підрахувати, скільки громада Шевченківського району недоотримала коштів за роки так званої «оренди» Лук’янівського ринку зараз досить важко, але за самими скромними підрахунками мова іде про кілька десятків мільйонів гривень. Особливо цих мільйонів стало бракувати після кризового 2008 року, коли бюджет Шевченківського району став майже порожнім, а поряд дехто хитрий продовжував користуватися ринком  практично безкоштовно. Тож, що треба було робити? Й далі закривати очі на подібну «справедливість»? Чи, може, треба було ще й подякувати деяким людям, що вони так нахабно «доїли» районний та й столичний бюджет? 

А тепер про парадокс. Досить логічно, що тодішнє керівництво ЗАТ «Лук’янівський ринок», яке точно розуміло, наскільки цинічно воно грабувало місто,  побоювалося, що таке вільне життя колись мине. Наприклад, мине зі зміною влади у Шевченківському районі. А тому свого часу ті самі люди, які більше десятка років

тому взяли в «оренду» ринок, вирішили приватизувати чуже (комунальне) майно. Зрозуміло, що був обраний шлях на приватизацію  таку ж саму безкоштовну, як і попередня оренда всього ринку. Для цього в дію був приведений план так званої «реконструкції ринку», який і передбачав цинічну тіньову поетапну приватизацію. Першим об’єктом під тіньову приватизацію став  магазин «Гастро-ном», який знаходився на території ринку і належав безпосередньо громаді району. ЗАТ «Лук’янівський ринок» починає реконструювати фасад магазину і закінчує це робити 5 квітня 2005 року. Запам’ятайте дату – квітень 2005 року. Тобто – набагато раніше, ніж у Шевченківському районі з’явився Пилипишин.  Так чи інакше, тодішній голова Шевченківської райадміністрації підписує розпорядження про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об’єкту. Все виглядає чудово, але відремонтований магазин загальною площею 1015,7 квадратних метра раптово опиняється у власності…вірно, ЗАТ «Лук’янівський ринок». Якщо хтось не зрозумів, що ж відбулося, намалюємо вам таку аналогію.  Перехід магазину у власність ЗАТ абсолютно дорівнює такому: будь-хто з вас наймає по оголошенню робітників поклеїти у себе вдома шпалери, а потім з’ясовує, що дім вже належить не тому, хто найняв, а людям, які ці шпалери поклеїли. Ну і як вам таке? То, може, про це будемо говорити?

Приватизаційний успіх із «реконструйованим» магазином надихнув власників ЗАТ «Лук’янівський ринок» на подальші «ремонтні роботи» щодо інших об’єктів ринку. Звичайно, все що надалі ремонтувалося, мало відразу ж опинитися у приватній власності ЗАТ. Особливо швидкі «ремонтні роботи» розпочались у березні 2006 року, коли в Україні мали пройти вибори, і стало зрозуміло, що тодішній голова Шевченківського району не втримається в кріслі. Напередодні виборів він підписав 12 розпоряджень, якими погодив проектну документацію на перепланування та реконструкцію приміщень і будівель на території ринку. Ось тільки один з найкричущіших прикладів. 9 березня 2006 року ЗАТ «Лук’янівський ринок» отримує дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації на перепланування приміщень. А вже 11 березня (через два дні!) її встигли розробити, отримати погодження сан-епідемстанції, пожежників, Держархбудінспекції, затвердити документацію в райадмінстрації і навіть почати будівництво. Особливість цього проекту в тому, що вже  24 березня 2006 року об’єкт був введений в експлуатацію! Тобто всього через… 15 днів після початку робіт. Навіть у Китаї так швидко не працюють.  Але це ще не все. Акти державної комісії з прийняття в експлуатацію об’єктів були складені та підписані… 27 лютого 2006 року. За місяць до того, як… роботи взагалі почалися. Повторимо: на все про все (від розробки документації до введення об’єкта в експлуатацію) було витрачено 15 днів, а закінчені роботи по актах були ще до того, як почалися. Довідково: реєстраційне проведення одних лише документів по інстанціях в режимі «швидко» за київськими мірками – це не менше одного року. Не враховуючи, зрозуміло, вже самих будівельних робіт. А ЗАТ «Лук’янівський ринок» робить все «під ключ» за 15 діб. Фантастика.

Наступний важливий крок, який здійснює керівництво ЗАТ «Лук’янівський ринок», – виводить всю комунальну (тобто районну) власність з території ринку. Для цього ЗАТ «Лук’янівський ринок» звертається до ще повноважного тодішнього голови Шевченківської райради з проханням списати всю орендовану власність громади Шевченківського району із території ринку. І це знову ж таки відбувається за один день – 24 березня 2006 року. Чи всього цього НЕ достатньо для розуміння того, хто й коли вкрав один з потужніших ринків столиці? Й до чого тут Пилипишин, який сном і духом не відав тоді, що відбувається з Лук’янівкою?  

Наступний крок аферистів – зробити вигляд, що комунальної власності на території ринку більше не існує, і таким чином стати повновладними власниками ринку.

Схема класична. Одночасно з введеннями в експлуатацію якихось начебто нових будівель (хоча насправді це були будівлі самого ринку, тільки… реконструйовані), ЗАТ «Лук’янівський ринок» звертається до голови Шевченківської райради з проханням списати та вивести з експлуатації орендовані основні засоби, що належать територіальній громаді Шевченківського району м. Києва. Іншими словами, списати весь майновий комплекс ринку. Начебто його вже не існує, а на його місці вже побудовано новий комплекс. Зрозуміло, що нічого нового ніхто не будував. Тільки в документах зробили відмітки, що то «нове», а того вже нема. Ще чинний тоді голова видає три розпорядження (№98, 99, 100), призначає комісію по списанню орендованого майна і затверджує акт на списання основних засобів. Згідно з цим актом залишкова вартість всього майнового комплексу становить, уважно читайте,  56 тис. гривень. Таким чином, величезний ринок у центрі Києва повинен бути відданий приблизно за 10 тис. доларів США. Це навіть не половина вартості однокімнатної квартири у спальному районі міста.

А тепер про головне. За результатами виборів тільки 31 березня 2006 року новим головою району став Віктор Пилипишин. Тобто через тиждень після того, як 24 березня попереднє керівництво району разом з ЗАТ «Лук’янівський ринок» за один день провернули всі свої фантастичні оборудки.  Перед Пилипишиним  банально постало питання – що робити далі з такою цинічною і демонстративною крадіжкою? Адже питання навіть не в тому, що надприбутковий об’єкт практично «приватизовано». Питання в тому, що ніхто нічого не приватизував –

ринок просто забирали, а громаду, кажучи словами одного народного депутата, «розвели як кошенят». Тому в районі і почалась боротьба за повернення свого майна громаді. Новий склад райради відмовився затверджувати розпорядження колишнього голови, а орендну плату на користуванням ринком було запропоновано збільшити до адекватних 150-200 гривень за квадратний метр. Важливо, що керівництву ЗАТ «Лук’янівський ринок» в особі її керівника Олексія Ропотана було запропоновано здійснити приватизацію ринку, але виключно за ринковою ціною. Ринкова ціна керівництво ЗАТ «Лук’янівський ринок» не влаштовувала, і розпочались судові війни. Характерно, що всі судові позови вигравала виключно Шевченківська рада та райдержадміністрація, які й довели, що ЗАТ – лише орендар, а не власник. Більше того, орендар, який у зв’язку із закінченням строків оренди, незаконно розпоряджається майном ринку. Тобто – ЗАТ не мало права розпоряджатися власністю, яка знову була повернута громаді. Що в такій ситуації мав робити пан Ропотан, який вже мав у своїх руках дармовий ринок? Правильно. Розпочати брудну кампанію по дискредитації Пилипишина. Платити гроші за те, щоб біле видавати за чорне. В 2006 році це й почалося – Ропотан замовляв багатомільйонні інформаційні кампанії, щоб відверту брехню зробити правдою і свої дії… по крадіжці цілого майнового комплексу ринку переписати на інших людей. Мета Ропотана проста – вкрасти назад ринок. Вкрасти його ще раз. Як вже сталося в 2006 році. Найбільш цинічним в історії всіх цих судових війн є те, що ЗАТ «Лук’янівський ринок» через суд намагається не лише довести свої права орендаря, а й визнати за собою право власності на власність громади Шевченківського району, тобто, завершити безкоштовну «прихватизацію».

Ще один важливий елемент для розуміння ситуації полягає в іншому. Враховуючи те, що ринок під час судових війн повністю контро-лювався ЗАТ «Лук’янівський ринок», в бюджет району взагалі не надходило ніяких коштів. Фактично за 10 років район втратив величезну суму – близько 50 млн. грн. від оренди і т. зв. «приватизації». В результаті частину ринку, яка була оцінена чиновниками у 56 тис. грн., продали аж за 7, 1 млн. грн. Це майже у 130 разів більше. Різниця просто колосальна.

Зрозумівши, що вкрасти ринок їм не світить, Ропотан і компанія пішли на максимальне обливання брудом Пилипишина. Паралельно хотіли довести «незаконність» приватизації Лук’янівського ринку, але програли всі суди. Простий тактичний хід – відвернути від себе увагу, зробивши винним свого опонента. Їх гамір в пресі та на телебаченні був розрахований на наївних людей, які поверхово ознайомлені з ситуацією. Декого дійсно їм вдалось обманути. Дивує інше. Правоохоронці й досі якось не помітили, що більшу частину ринку свого часу мало не «приватизували» за 0 копійок. Між тим справжні злочинці спокійно ходять на волі і навіть вдають із себе мучеників.

Історія з Лук’янівським ринком – це яскравий приклад того, як розкрадався Шевченківський район до 2006 р. Як десятки мільйонів гривень пливли комусь до кишені. Як район терпів колосальні збитки і тому не міг розвиватися. Це також відповідь на питання, як за короткий строк Пилипишин зміг втричі збільшити бюджет району та вивести з «тіні» 1,5 млрд. грн. Це і є просте пояснення «економічного дива» Шевченківського району. Це рецепт для всієї країни, як, подолавши корупційні схеми, можна зробити колосальний ривок в розвитку України.

P.S. Під час підготовки цього матеріалу нам стало відомо, що Віктор Пилипишин, який має всі необхідні докази, звернувся до Генерального прокурора України з вимогою провести перевірку «приватизації» Лук’янівського ринку у період 2005-2006 рр. та порушити кримінальну справу.  Крім того, як майбутній народний депутат,

Пилипишин зобов’язується довести цю справу до логічного завершення та покарати винних.

Приєднатись до команди Віктора Пилипишина Поставити своє запитання Віктору Пилипишину Петиція на захист парків Києва
Відео:
Останні новини:
У СТОЛИЦІ СТАРТУВАЛИ ШКІЛЬНІ ЯРМАРКИ
10/08/2017  |  Прес-релізи

У СТОЛИЦІ СТАРТУВАЛИ ШКІЛЬНІ ЯРМАРКИ

У всіх районах Києва розпочали роботу шкільні ярмарки, які триватимуть щодня до 10 вересня.

Аналітика:
Хто і як намагався вкрасти Лук’янівський ринок
09/10/2012

Хто і як намагався вкрасти Лук’янівський ринок

Історія Лук’янівського ринку – це історія боротьби між великою корупцією і людьми, які врятували один із найвідоміших ринків міста

Як правильно обирати депутатів Верховної Ради?
09/10/2012

Як правильно обирати депутатів Верховної Ради?

Чим характерні поточні парламентські перегони? Перш за все тим, що логіку пропор-ційної політичної системи як влада, так і опозиція намагаються перенести на систему мажоритарну.

Чому атакують Пилипишина?
08/10/2012

Чому атакують Пилипишина?

Близько 20 кандидатів зробили брехню основою своєї передвиборчої програми в Шевченківському районі…

Фото:
Фото з будиночка Святого Миколая
Фото з будиночка Святого Миколая
Благодійний фонд "Діти передусім!" подарував малечі свято
Благодійний фонд "Діти передусім!" подарував малечі свято
Знесення кіоску біля школи
Знесення кіоску біля школи
Відкриття дитячих майданчиків 8 грудня
Відкриття дитячих майданчиків 8 грудня
Публікації в ЗМІ:
Виктор Пилипишин: «Нам нужна очень серьёзная экономическая люстрация»
09/10/2014

Виктор Пилипишин: «Нам нужна очень серьёзная экономическая люстрация»

Народного депутата Украины Виктора Пилипишина недавно снова активно вспоминали в СМИ. На этот раз «мусолили» случай, когда радикально настроенные люди его избили возле Центральной избирательной комиссии, в полубезсознательном состоянии обсыпали мусором и облили краской.