«Києву потрібен
економічний план розвитку...»
В. Пилипишин.
Передвиборча програма Віктора Пилипишина Зміни світ на краще! Зроби перший крок!

Аналітика

22/09/2012

Вiктор Пилипишин: «Поговоримо про те, хто кого зраджує»

Вiктор Пилипишин:  «Поговоримо про те, хто кого зраджує»

Чи треба вiрити манкуртам*, якi ховаються в партiях, мiняють цi партiї, мов рукавички тiльки заради того, аби бути при владi.

В дуже емоцiйному, але щирому та вiдвертому iнтерв’ю кандидат в народнi депутати по 223-му київському округу дiлиться думками про день сьогоднiшнiй i вчорашнiй, про те, що таке «зрада» та чиї обличчя має вона в українськiй полiтицi. Головне послання вiд Пилипишина:

наразi вiн не належить до жодної полiтичної сили, оскiльки не працює на полiтичнi партiї, що ж стосується опозицiйного табору, то окремi його персони щиро розчарували нашого кандидата, зрадивши довiру мiльйонiв людей та втративши унiкальний шанс, що випав Українi у 2004 роцi.  

 – Вiкторе Петровичу, Ви повертаєтесь у полiтику. Що найбiльше Вас вражає у нинiшнiх реалiях?

– Сказав i не зробив – це найперше, чим дихає наша велика полiтика. Сказав та зробив навпаки – це друге, чим вона дихає. Сказав i збрехав – це третє. Достатньо ємно?  Але найбiльше дивуюся  цинiзму окремих представникiв українського полiтикуму. Маю на увазi тих, хто прийшов до влади в 2004 роцi, а пiзнiше так при владi i залишився, але вже пiд iншими знаменами. Бог їм суддя. Пристосуватися, впасти пiд того, хто зараз на конi, лестиво дивитись в очi сильним свiту цього, аби залишитись бiля розподiльчого крана – це і є характеристики нашого нинiшнього полiтичного процесу. Чи про це не знаємо?

Зараз, до речi, в моємому окрузi склалася досить цiкава ситуацiя. Практично всi кандидати, а також полiтичнi команди, атакують тiльки Пилипишина. Чому? По-перше, вони атакують лiдера, що зрозумiло з точку зору полiтичного маркетингу. Але, i це по-друге, полiтичнi команди ставлять за мету не просто атакувати Пилипишина, а зiграти на знищення. В окрузi йде не просто дискусiя про полiтику, а саме вiйна зграї – з грошима, зi стратегiчним планом, з масштабною адмiнпiдтримкою – всього проти одного кандидата. Висновок робiть вже самi.

– Антикампанiя здається Вам органiзованою та системною?

– Безперечно. Бiльше того. Виборча антикампанiя щодо мене у моїх конкурентiв побудована на трьох китах. По-перше, робляться героїчнi зусилля по примазуванню мене до Черновецького та його команди. Всi, мабуть, забули про те, що у 2006-му Черновецький пройшов до Ради за списками «Нашої України». Зрозумiло, що не в «Нашiй Українi» справа, як i не в людях, котрi, зачарувавшись проєвропейською iдеологiєю, абсолютно свiдомо i справедливо, голосували за цю силу. Рiч саме в Черновецькому та в його методах управлiння.

Коли Черновецький царював у Києвi, а iнакше просто не скажеш, президентом та прем’єром були ми самi знаємо хто… Як i бiльшiсть у Верховнiй Радi. Можна було поставити питання руба? Риторичне питання. Можна було спромогтися побудувати iншу систему, де рiшення приймаються прозоро, без усякої там кулуарщини та iнших корупцiйних дрiб’язкiв. Безперечно. Маючи таку шалену емоцiйну, цiннiсну пiдтримку, все можна було зробити. Але не робили. Чому? Тому що всi прагнули залишити без змiн стару систему – систему вiдкатiв, хабарiв, кумiв у владi тощо. Ну посварилися тодi трохи хлопцi, так милi сваряться – тiльки тiшаться. Адже коли необхiдно було приймати важливi питання по землi, бюджету, майну, фракцiя «Наша Україна» в унiсон голосувала з Черновецьким, а Партiя Регiонiв завжди була готова пiдкинути потрiбну кiлькiсть голосiв або заохотити так званих «тушок» з iншого табору для правильного голосування. Та й частина «Батькiвщини» зi зрадниками з УДАРу перiодично на цьому грiли руки.

I якщо на публiцi Черновецькому погрожували пальчиком, то в реальному життi з ним iшли на тiсну спiвпрацю. Пам’ятаю, зокрема, вiдповiдь одного з ключових керiвникiв провладної на той час полiтичної групи на моє запитання про «безпредєл» Черновецького. Менi було сказано, що в силу певних домовленостей вони просять мене не чiпати i не дiставати Черновецького. Цинiзм деяких партiйних дiячiв (чимала частина з яких зараз знаходиться в станi ПР, а частина в об'єднанiй опозицiї) – поза конкуренцiєю. То, може, поговоримо про це? Може почнемо таки задавати правильнi питання потрiбним людям? 

Я, мiж iншим, глибоко поважаю виборцiв, якi свого часу пiдтримали опозицiйних полiтикiв, проте їхню довiру зрадили, i подiї в Київрадi, про якi я кажу, є тому зайвим пiдтвердженням. I додам, що сьогоднi, на превеликий жаль, механiзми прийняття рiшень геть незрiлi та корупцiйнi. Бо це не питання iдеологiї чи партiйної приналежностi. Це питання суто конкретних людей, незалежно, пiдкреслюю це червоним олiвцем, вiд їхньої полiтичної, партiйної належностi, якi йдуть у владу заради власної кишенi. В цьому проблема. Ще раз почуйте мене – нема рiзницi мiж кольором партiйного квитка у конкретної людини, яка готова купити собi мiсце в будь-якому партiйному списку – провладному чи опозицiйному – аби зайти у владу.

– Вам закидають не лише спiвпрацю з Черновецьким, а й розкрадання мiсь-кого майна…

– Не буду зараз розповiдати про нищення країни i Києва в рiзнi перiоди нашої маленької незалежної iсторiї, в тому числi й дуже романтичнi та обнадiйливi спочатку 2004-2010 роки. Не буду пiдраховувати, хто мав бiльшiсть у парламентi та Київрадi i навiть не буду пiднiмати результати голосування в Київрадi. Хоча там – в сухих статистичних даних – чiтко зафiксоване кожне конкретне бажання кожної конкретної партiйної особи, яка сьогоднi дозволяє собi вдягатись в бiлий одяг. Береш списки, окуляри на носа та читай – Iванов, Петров, Сидоров голосували за, за, за… За конкретне персональне розкрадання. Не буду про це говорити. Дiйсно зрячий сам все знайде i побачить. А той, хто радий обманюватись, хай живе  iлюзiями. Просто хочу нагадати, що всi голови районiв у Києвi, окрiм мене, були з так званої полiтичної команди, яка домiнувала в тi часи. Нинi бiльшiсть з них вже в iншiй полiтичнiй командi, яка домiнує сьогоднi. I що тiльки в результатi мого начебто «грабунку» з'явилися склопакети у всiх школах та дитячих садках, новi харчоблоки, комп'ютернi класи, дитячi майданчики, стадiони i спорткомплекси. I їх було у Шевченкiвському районi бiльше, нiж по всьому Києву разом узятому. Це конкретний результат? Конкретний. Це результат, який можна оцiнити. I це не слово проти слова. Це моє дiло проти їхнiх слiв.  

Цiкаво, а чи не хочуть мої звинувачувачi вiдповiсти, що вони робили в Києвi, якщо прорiзи шкiл i дитячих залiв зяють щiлинами та жахливими перекошеними вiкнами 50-70-х рокiв, дiти бiгають по гравiю i харчуються в жахливих радянських шкiльних їдальнях? А зараз, в той час як полiтики мене поливають брудом, їх дружини та мами ведуть своїх дiтей у школи Шевченкiвського району. Раджу також своїм опонентам з рiзних полiтичних груп, партiй  звернути увагу на те, що їхнi штаби на рiзних рiвнях очолюють мої колишнi заступники, частина з яких пiшла на пiдвищення адмiнiстративне, ба навiть полiтичне. В тому числi в ПР чи в iнших полiтичних групах. Та де завгодно. Бо вигiдно ховатись в колективi, який виглядає як павутиння. Разом крадемо i разом покриваємо одне одного – колектив претендує на всi розподiльчi мiсця у владi. Тодi як я йду пiд своїм прiзвищем. Я є я. Оце мої здобутки – милуйте мене. Оце мої вади – стратьте мне. Але це я i моя вiдповiдальнiсть. Колектив, чи то, вибачте, по сучасному партiя, це нiхто. У перемоги багато батькiв, у програшi винен хтось один. Перемога в нас, це коли партiя чи колектив отримає в свої руки всю повноту влади i можливiсть для правильного розподiлу ресурсiв в правильнi кишенi. Програш – це коли треба вирiшувати конкретнi проблеми конкретної людини. В першому випадку – це прибуток. В другому – збиток. Питання риторичне: скiльки в нас полiтикiв, якi готовi йти на збитки? Так ось. Всi цi партiйнi цяцянки – це iлюзiя. Якщо людина  готова вiдповiдати своїм прiзвищем, прiзвищем своїх батькiв, дiдiв, то саме вона i є тим, хто готовий програвати, але дбати про конкретних людей. Додам. Зi мною неможливо «домовитись» – нi лiвим, нi правим – тому що в нашi днi такi домовленостi i є суть корупцiї. Зi мною краще воювати на знищення. Що й роблять сьогоднi опоненти вiд рiзних таборiв. Що робили в 2010-2011 роках. Що робили в 2008-2009. Колiр не має цiни, якщо ти принциповий.

– Чому ж Вашi вчорашнi пiдлеглi, колеги  мовчать про те, що Ви насправдi зробили в районi та в мiстi багато корисного?

– Оце й для мене велике питання. Я попрошу моїх колишнiх заступникiв та колег по депутатському корпусу чесно розповiсти своїм партiйним кандидатам про моє так зване «розкрадання». Влада пiдвищила моїх заступникiв на адмiнiстративних посадах, а проти мене порушила кримiнальну справу i влаштувала переслiдування. Чи це не конкретна цiна за позицiю? Опозицiя  також взяла моїх деяких заступникiв та депутатiв райради на керiвнi посади у виборчi штаби. А декого навiть висунула кандидатом в депутати. Всi вони разом – хто вiд дiючої влади, хто вiд опозицiї – побудували всю свою програму на критицi мене i на заявах, що мене вiдправлять за грати. Якби я лишався в їхньому середовищi, мене, напевно б, висунули в кандидати i пiдтримали. А так, оскiльки я без партiйного квитка, – до в’язницi. Це тiльки якщо ти опозицiонер i тебе переслiдують, то тодi правоохоронна система дiє незаконно. А так все правильно. Це я кажу до того, що в нас партiї – це скорiше клани. Захищають тiльки своїх, навiть якщо свiй дiйсно краде, вбиває, гвалтує. Чужi, тi, хто сам по собi, можуть бути на очах партiйних вождiв розiрванi, але вождi й пальцем не поворухнуть. Так само як не поворухнуть вони пальцем заради будь-якої простої людини. Що з тiєї людини вiзьмеш? Тiльки голос у день виборiв. А так – нi грошей, нi зв’язкiв. Назва партiї – БЮТ, ПР, iнше – для всiєї братiї – лише красиве прикриття. Суть – тiльки власне Я, яке має отримати пристойнi дивiденди вiд партiйних вождiв у виглядi мiсця розподiлу ресурсiв.

Повернуся до вiйни проти мене, яка тягнеться з весни 2010 року i сягнула сьогоднi  своєрiдної кульмiнацiї. А, може, варто було б поцiкавитись звинуваченнями на мою адресу, провести юридичну експертизу, я готовий надати матерiали кримiнальної справи, та хiба ж це комусь потрiбно? Я часто себе запитую: в чому рiзниця мiж деякими представниками влади та тими, хто по iнший бiк барикад? I тi, i інші готовi засадити мене до тюрми. Тому я знову задам питання. Одне. Просте. Ключове. Якщо всi цi гравцi – лiвi, правi, регiональнi, чорнi, синi, червонi – вперто, цинiчно, з великими видатками воюють проти мене… Якщо їм всiм треба, щоби тут – в Шевченкiвському районі – не було незалежної, впливової людини… То що це означає насправдi? Вiдповiм сам. Їм потрiбна тiнь. Одна велика тiнь. На весь район. На весь Київ. Тiнь, яка дозволить красти i перерозподiляти. Перерозподiляти i красти.

– I що, не знайшлося жодної людини, яка б пiдтримала Вас?

– Нi, я не хочу образити тих людей, якi надали менi пiдтримку незалежно вiд партiйної приналежностi (представники Партiї Регiонiв, УДАРу, БЮТу та багатьох iнших полiтичних партiй). Вони повели себе як люди, а не як члени партiї. I це я завжди  пам’ятатиму, я та моя родина за це їм завжди будемо вдячні. 

Але справа не в менi. А в принципах зграї. Вона не терпить впливових людей, якi не ховаються за чужими спинами. Не терпить самостiйникiв, якi готовi боротися проти системи. Зграя вмiє пiдминати пiд себе будь-якi колективнi органи й особливо партiї. Вона        зацiкавлена в тому, щоб нiколи не вiддавати владу, тому вона прекрасно вмiє маскуватись. Чому ми про це не говоримо? Та ще раз повернуся до розмови про «тушок» i про зраду. Повернуся в iсторiю. Дуже важливу для мене. У першу – далеку вже – нiч помаранчевої революцiї менi подзвонили вiдразу двоє. Один з них зараз керує штабом опозицiї, другий – штабом «регiонiв», а iмена їхнi не так i важливi. Обидва були у розпачi: «все пропало», мовляв, до нас їдуть люди, на дворi мороз, i що нам з ними робити, куди влаштовувати – нiчого не знаємо. Я спитав: «Чим можу допомогти?». «У тебе ж є виставковий комплекс», – сказали менi.

Хочу вiдзначити, що активною полiтикою я тодi не займався, а виставковий комплекс був завантажений виставками пiд саме нiкуди… Та вранцi я поговорив з друзями i партнерами, i було прийнято рiшення. Ми хочемо жити в iншiй країнi, i у нас, у нацiї, з'явився унiкальний шанс... Виставки ми зупинили, i цiлий мiсяць я i мої партнери укладали спати, годували, поїли, лiкували, мили бiльше семи тисяч людей. Для мене це була не полiтика, а перш за все людськi вiдносини. Я взагалi все це сприймав через призму – «люди мають право на те, щоби їх чули». Полiтика ж для мене – це дещо iнше. Це, скорiш, рутинна, кропiтка робота над напрацюванням механiзмiв, якi б в автоматичному режимi, без бюрократичних затримок, реагували б на потреби багатомiльйонної країни. Але є одна проблема. Зi мною нiхто не хоче говорити про полiтику. Тому що розумiють – я фахiвець. Зi мною не можна говорити слоганами, тезами. Тому зi мною говорять тiльки вигаданим компроматом, в’язницею, погрозами, iнформацiйними вiйнами тощо. Що у вiдповiдь? У вiдповiдь – правда i моя особиста розмова з кожною конкретною людиною. А також – конкретна справа. Саме справа, а не слово.

– Вiдчувається, що тема помаранчевої революцiї i всього, що пов’язане з тодiшнiми подiями, Вам дуже болить…

– Знаєте, ми  не тiльки не отримали ма-терiальної пiдтримки у функцiонуваннi табору, а зiткнулися з тим, що у нас брали частину продуктiв i медикаментiв та везли їх на Хрещатик, в центральний штаб,  пiдносячи це, як свою власну заслугу. Були й такi дiячi, якi навiть органiзацiю цього табору приписували собi. А коли вони прийшли до влади, то прийшли до мене з перевiркою вiдносно того, як були використанi грошi на цей табiр. Повторюю. Вже тодi були люди, якi, як тiльки отримали владу, прийшли до мене зводити якiсь рахунки. Це полiтика? Нi. Це та ж сама спроба зачистити район вiд впливу людини, для якої є конкретна мiра справедливостi. I з якою не можна домовитись «по поняттях». Так от – цi «комiсари» приходили до мене чи не щороку. Незалежно вiд того, хто зараз при владi. То яке я маю вiдношення до партiй? До Партiї Регiонiв, примiром? Чи до впливової колись «Нашої України»? Я вийшов принципово з Народної партiї, коли вона була при владi, а не в опозицiї. Невже вiдповiдь не очевидна?

Я можу i маю повне право прямо й вiд-верто сказати полiтикам, якi прийшли до влади й категорично не хочуть звiдти йти, маскуючись пiд будь-яку партiйну личину – не брешiть. Не брешiть ще раз. Не брешiть втретє. Бо  брехня має конкретну цiну. Ви прийшли до влади за допомогою, в тому числi, моїх друзiв, партнерiв, а перш за все – всiх киян та українцiв, якi вам щиро вiрили. Ви неодноразово перебiгали, змiнювали свої цiнностi та свiтогляд. Ви зрадили сам дух великого часу змiн. Ви зрадили сподiвання i вiру людей. Тому менi байдужi ви i вашi партiйнi символи. Пiдкреслюю – менi все одно, якi партiйнi символи написанi на ваших обличчях. У пiдсумку ви залишитесь на узбiччi iсторiї з вашим цинiзмом, лицемiрством та жадiбнiстю. Вiрити треба тiльки тому, хто готовий жертвувати своїм особистим прiзвищем заради людей. Вiрити треба тому, хто має позицiю, хто не займається популiзмом, хто робить конкретнi справи тут i зараз, а не розмовляє про них завтра i десь. Бо ви – це я звертаюсь до цинiчних та знахабнiлих полiтикiв –

боїтесь саме таких. Ви не конкуруєте з ними, а намагаєтесь знищити. За допомогою будь-яких репресiй, бруду та iнформацiйних провокацiй. Але в будь-якому випадку ви програєте. Кожен з вас програє особисто…

Так хто ж кого зраджує?

 *Людина, яка змiнює свої погляди, втрачає моральнi орiентири i цiнностi.     

Приєднатись до команди Віктора Пилипишина Поставити своє запитання Віктору Пилипишину Петиція на захист парків Києва
Відео:
Останні новини:
У СТОЛИЦІ СТАРТУВАЛИ ШКІЛЬНІ ЯРМАРКИ
10/08/2017  |  Прес-релізи

У СТОЛИЦІ СТАРТУВАЛИ ШКІЛЬНІ ЯРМАРКИ

У всіх районах Києва розпочали роботу шкільні ярмарки, які триватимуть щодня до 10 вересня.

Аналітика:
Хто і як намагався вкрасти Лук’янівський ринок
09/10/2012

Хто і як намагався вкрасти Лук’янівський ринок

Історія Лук’янівського ринку – це історія боротьби між великою корупцією і людьми, які врятували один із найвідоміших ринків міста

Як правильно обирати депутатів Верховної Ради?
09/10/2012

Як правильно обирати депутатів Верховної Ради?

Чим характерні поточні парламентські перегони? Перш за все тим, що логіку пропор-ційної політичної системи як влада, так і опозиція намагаються перенести на систему мажоритарну.

Чому атакують Пилипишина?
08/10/2012

Чому атакують Пилипишина?

Близько 20 кандидатів зробили брехню основою своєї передвиборчої програми в Шевченківському районі…

Фото:
Фото з будиночка Святого Миколая
Фото з будиночка Святого Миколая
Благодійний фонд "Діти передусім!" подарував малечі свято
Благодійний фонд "Діти передусім!" подарував малечі свято
Знесення кіоску біля школи
Знесення кіоску біля школи
Відкриття дитячих майданчиків 8 грудня
Відкриття дитячих майданчиків 8 грудня
Публікації в ЗМІ:
Виктор Пилипишин: «Нам нужна очень серьёзная экономическая люстрация»
09/10/2014

Виктор Пилипишин: «Нам нужна очень серьёзная экономическая люстрация»

Народного депутата Украины Виктора Пилипишина недавно снова активно вспоминали в СМИ. На этот раз «мусолили» случай, когда радикально настроенные люди его избили возле Центральной избирательной комиссии, в полубезсознательном состоянии обсыпали мусором и облили краской.