«Києву потрібен
економічний план розвитку...»
В. Пилипишин.
Передвиборча програма Віктора Пилипишина Зміни світ на краще! Зроби перший крок!

Публікації в ЗМІ

21/01/2011

Інтернет-конференція Віктора Пилипишина в ІМК : «Послуги ЖКГ: ціна і якість або які тарифи ми оплачуємо»

У середу, 19 січня 2011 року о 12.00 в медіа-холі інформаційного агентства ІМК («ІнтерМедіа консалтинг») за адресою: вул. Б. Хмельницького, 17/52-А, бізнес центр «Леонардо», відбуделася Інтернет-конференція екс-голови Шевченківської районної адміністрації Віктора Пилипишина на тему: «Послуги ЖКГ: ціна і якість або які тарифи ми оплачуємо»

Відповіді на питання:

Питання від Юлії: Чому замість того, щоб пояснювати людям, яка необхідність підвищення тарифів, влада лише вигадує інформаційні приводи, щоб відволікти увагу громадян?

Відповідь: Я хотів би подякувати за запитання. По-перше, хотів би поздоровити зі святом всіх. Думаю, що більшість вже прийняли купіль.

А саме запитання дуже добре. Чому? В принципі, напевно, кияни вже втомилися від того, що останні 5 років періодично влада заявляє про підвищення тарифів, кожен раз цифри називаються різні. І вже неодноразово було так, що тарифи підвищувалися, потім під впливом громадської думки чи від вказівки зверху ці тарифи мінялися або в меншу сторону, або зовсім відмінялися.

До чого це привело? Це привело до того, що є недовіра до влади. Це привело до того, що люди вже не вірять, що влада може формувати економічно обґрунтовані тарифи. В цьому є дуже серйозна проблема – проблема довіра. Вона не пов’язана тільки з тарифами. Вона в принципі в Києві пов’язана з тим, що люди своїй київській владі не довіряють. Я думаю, що перше питання, яке повинна сьогодні влада в місті Києві вирішувати, - це повернути до себе довіру.

А тепер, що стосується тарифів. Проблема, в принципі, навіть не ціни, як би це не звучало. Проблема в іншому. Якби люди розуміли, що тариф підвищується, і якість послуг буде відповідати цим тарифам, то я думаю, що більшість населення на це би погодилася. Більшість населення є платоспроможною. А та частина населення, яка не в змозі була б платити по новим тарифам, треба переходити від загальної дотації всіх і вся до адресної, цільової грошової допомоги тим верствам населення, тим категоріям населення, які дійсно цього потребують. Але це повинна бути адресна дотація.

Знову-таки, два питання. Перше – довіри до влади. Друге питання – це те, що якщо ми хочемо вести дискусію по тарифах, люди повинні чітко розуміти, що за цим буде наслідок – якість обслуговування покращиться. А коли ми піднімаємо тарифи, а якість послуг не змінюється, заробітна плата працівників житлово-комунального господарства не змінюється. Вони працюють на заробітну плату, щоб люди розуміли, на 1000-1200 гривень. Ми повинні розуміти: нічого в кращу сторону не зміниться, і ми завжди будемо мати цей конфлікт і цю проблему.

А які причини цих проблем – я думаю, там будуть запитання, ми розберемо детально.

Питання від Катерини: Чому всюди мерів обирають, а у Києві призначають голову КМДА? Чим Київ мордою не вийшов?

Відповідь: По-перше, в самому запитанні є відповідь. Тому що насправді не треба плутати дві посади – мер Києва і голова адміністрації. По-друге, я хотів би сказати, що я категорично проти того, як це було зроблено відносно Києва. По-перше, відмінили вибори до районних рад, відмінили реально районні ради. Наприклад, в Донецьку районні ради є, а у місті Києві чомусь немає. Це при тому, що київські райони сьогодні набагато більші, ніж багато міст України, і навіть їх можна порівнювати сьогодні за їх розмірами з обласними центрами.

По-друге, я категорично проти того, що сьогодні Київська міська рада і мер міста Черновецький, які знущалися реально останні 4,5 року над містом Києвом і над киянами, сьогодні знаходяться при владі. Це, я думаю, є основною проблемою. Ми повинні були разом з Україною провести вибори в мери міста Києва і, напевно, провести вибори до Київської міської ради.
Що стосується розподілу повноважень між мером міста і головою адміністрації – це дискусійна думка. З моєї точки зору, це повинна бути одна особа – і голова адміністрації, і мер міста Києва. Досвід керування містом Омельченком зі всіма своїми мінусами показав, що це працює на місто Київ. Я думаю, що все-таки ми прийдемо до того, що ці посади об'єднають в одній особі.

Але вибори у місті Києві потрібно проводити терміново, тому що з таким політичним обличчям і таким мерським обличчям, як Черновецький, секретар Київради і Київська міська рада, які знищували Київ… Це моральні речі. Я розумію, що в першу чергу повинно бути управління, економіка. Але коли кульгає мораль, то зміни в місті Києві не відбудуться, тому що ця команда ніколи не буде працювати на Київ.

Питання від Василя: Зачем в Киеве ликвидировали райсоветы? Ваше отношение к этому?

Відповідь: Напевно, шукали вихід з ситуації, як зробити керованість містом Києвом. Як управлінець я можу сказати, що, напевно, в цьому сенсі треба було шукати якісь ходи і якісь варіанти. Але я виходжу зі старого афоризму, який говорить, що демократія – це погана форма правління, але кращої ніхто ще не придумав.

Я вважаю, хоч кияни в 2006 році помилилися, хоч кияни помилилися і в 2008 році, хоч і депутатський склад районних рад, чесно кажучи, не відповідав тим критеріям, які повинні бути у представницького органу, у людей, які працюють в представницькому органі, але я вважаю, що ми не можемо відмовлятися сьогодні від виборів, ми не можемо відмовлятися від самоврядування, ми не можемо відмовлятися від представницької влади. Ми повинні свій урок пройти.

Я думаю, 2006 і 2008 роки – це серйозні уроки були для киян. Я думаю, що треба було надати можливість киянам у 2010 році зробити свій вибір і обрати владу в місті Києві.

Питання від Тетяни: Расскажите подробнее о своей семье, увлечениях. С этой стороны мы вас не знаем.

Відповідь: Так получилось, что я вырос в небольшой семье, бабушек и дедушек у меня не было, родственников близких не было. Мы с семьей, с родителями, отчимом уехали с той местности, где мы родились и жили. Получилось так, что в очень узком кругу жили. Сейчас я неожиданно обнаружил, что семья уже большая. Во-первых, трое детей. Во-вторых, дочь вышла замуж, уже есть зять, родилась внучка. Сын собирается жениться. Я вдруг неожиданно в течение последних 2-3 лет обнаружил, что у меня огромная семья, что, в принципе, у меня вызывает огромное удовольствие и радость. Наверное, это то, чего у меня не было в детстве.

Чем увлекаюсь? Спорт, охота, рыбалка, книги. Стараюсь иногда смотреть новинки фильмов. Бывает, даже в Оперный забреду. Я думаю, обычные удовольствия нормального здорового мужчины.

Питання від Юлії: Вы поведете «Кияни передусім» только в Киевраду? А сами пойдете в Верховный Совет по мажоритарке? Или будете пытаться тягаться с крупными партиями на всеукраинском уровне?

Ответ: Это очень хороший вопрос. Почему вообще возникло движение «Кияни передусім»? А я могу сказать. Если начать с 2006 года, к сожалению, я столкнулся с тем, что были политические силы при власти, которые были избраны в 2004-2005 году, потом было избрание в Верховный Совет в 2006 году, потом было избрание в 2007 году. Я столкнулся с тем, что большинство политиков, которые приехали из регионов в Киев, и вроде бы став киевлянами, пользуются киевскими услугами, обучая своих детей и внуков в Киеве, направляя их на лечение и т.д., вдруг заняли какую-то такую позицию, что Киев им не интересен. Вдруг заняли такую позицию, что проблемы Киева их не интересует, проблемы киевлян их не интересуют. Они то ли какое-то свое гетто создали, в хорошем смысле, то ли какую-то свою автономию, - они стали жить отдельно от Киева.

Я помню, как глава администрации, сколько раз мы обращались к различным политикам, и в том числе к президенту, премьеру бывшим Украины, и мы столкнулись с тем, что в лучшем случае мы получали отписки, а то и вообще не получали даже ответа. Когда я инициировал встречу с президентом Ющенко десяти глав районов, то после этого совещания мы получили следующий результат. Меня предложили уволить с должности, а всем районам, которые митинговали или восстали против Черновецкого, урезали бюджет. А Кабинет министров вообще проигнорировал наше обращение. Поэтому я столкнулся с тем, что проблемы киевлян, как это ни удивительно, никому не интересны.

Второе. Есть проблема самих киевлян. Мы настолько привыкли, что Киев всегда имел определенные блага и льготы, жил намного лучше, чем вся Украина, что, наверное, это нас не то что разбаловало, это нас усыпило, мы перестали сами себя уважать, мы перестали быть патриотами своего города, мы перестали быть патриотами самих себя.

Говорят сейчас – донецкие. Можно по-разному относиться к категории донецких, но они борются за свой город, они уважаю свою территорию и они гордятся тем, что они донецкие. Плохо это или хорошо? Я считаю, что хорошо. Одесситы. Они говорят, что это не просто принадлежность к городу, это стиль жизни. Они тоже этим гордятся.

Мы, киевляне, утратили такую самоидентичность, мы перестали быть патриотами. Мне иногда говорят: так что, только киевляне прежде всего? Я говорю: нет. Пока я был главой Шевченковского района, я делал все, чтобы прежде всего был Шевченковский район. Это хорошо. Почему? Потому что я руководил районом. Сегодня я киевлянин. Я говорю: я хочу жить в лучшем городе. Разве это плохо? Я считаю, что одессит имеет право лучше жить в своем городе, он хочет, чтобы его город был лучше, Донецк – чтобы его город был лучше, Львов – его город чтобы стал лучше. И мне как киевлянину обидно, когда я приезжаю в Донецк или во Львов и вижу, что за последние 5 лет эти города изменились к лучшему, а город Киев стал хуже.

Поэтому в данном случае мы хотим, чтобы у киевлян все-таки появилась самоидентичность, чтобы у киевлян появился интерес, чтобы киевляне имели свое представительство во власти, как на местном уровне, так и на национальном. А какими формами, с какими политическими силами мы будем идти, это уже зависит от того, какую реальную позицию они займут в отношении города Киева.

Когда я ушел из Народной партии, так называемого Блока Литвина, основная проблема была в чем? Это конфликт, то, что эти люди хотели сотрудничать с Черновецким и поддерживали Черновецкого. Это был конфликт внутри политической силы, который поставил меня перед выбором: либо я молчу тихонько в этой политической силе и предаю интересы киевлян, которые, кстати, проголосовали за Блок Литвина и дали ему львиную часть голосов, что они прошли в Верховный Совет, либо я остаюсь со своей командой, возвращаюсь в город Киев и защищаю интересы Киева.

Поэтому я считаю, что мы, киевляне, в первую очередь должны стать в какой-то степени эгоистами. Мы должны поддерживать политиков, которые не говорят о русском или украинском языке, которые не говорят, какая религия более правильная, которые не говорят, с кем нам дружить, с Америкой или Европой. Это хорошие вещи. Будут сейчас выборы в Верховный Совет. Все-таки, я надеюсь, будут выборы и в Киевсовет. Я хочу, чтобы мы избирали прагматично людей, которые что-то сделали для Киева, которые своими конкретными действиями, не за 2 месяца до избирательной кампании, а за несколько лет до избирательной кампании совершили конкретные действия во благо Киева. А не просто жили здесь, пользовались льготами, считали себя киевлянами, но для Киева ничего не сделали.

Поэтому я хочу, чтобы киевляне стали, хотите, назовите эгоистами. Мне нравится больше слово патриотами.

Питання від Олександра: Чи будете ви балотуватися в мери Києва знову?

Відповідь: На це питання відповідь я, напевно, дам тоді, коли буде прийнято рішення про вибори мера міста Києва, і я зареєструюся. Це вже буде чітка конкретна відповідь з моєї сторони.

Але я можу сказати одне. Київ – це місто, в якому я живу, в якому живе моя сім'я. Я для себе вибрав позицію і дорогу – я ніколи не відмовлюся від свого міста і буду завжди жити життям свого міста.

Питання від Леоніда: Почему сорвалось ваше назначение первым замом главы КМДА? Об этом ведь столько говорили.

Ответ: Действительно, переговоры у меня были. Поймите меня, не все можно озвучивать, потому что это не публичные переговоры, есть определенная этика. Но могу вам сказать: есть определенные люди, которые очень не хотят меня видеть в киевской власти, в том числе из бывших моих однопартийцев. Они делают все для того, чтобы нагадить не только мне. Я хочу вам сказать больше – хотят нагадить и тем людям, которые со мной помогли этим людям прийти к власти, которые вели избирательные кампании, которые работали на политическую силу, которые от этой политической силы заявляли киевлянам о том, что мы с вами будем работать на Киев. А самое интересное, что когда эта политическая сила пришла к власти, она просто проигнорировала, а то и работала в ущерб городу Киеву.

И сегодня эти люди подвергаются преследованиям. Речь идет сейчас не только обо мне. Речь идет в первую очередь о людях, которые были в политической силе, которые не согласились с позицией. Им сегодня всяческие препятствия делают. Кому по бизнесу, кому по работе, кому политически.

Я уже не говорю о том, что прошел очень незаметно факт, хотя, с моей точки зрения, очень тревожный факт. В прошлом году сессия Киевсовета вместе с территориальной комиссией по беспределу исключила двух депутатов, Антонову и Куренного, из депутатов Киевского городского совета. Такого прецедента нет по всей стране. Никто себе, несмотря ни на какие трения или споры, такого не позволил. А тут двух депутатов взяли и исключили.

Но самое интересное то, что там были подделаны документы, что является уголовным преступлением, то, что предъявлены явные доказательства в суде первой инстанции, и вдруг суд принял решение о том, что он не заметил подделки документов. Он не заметил, что эти документы не соответствуют фактам, и принял решение не в пользу этих людей.
Но мы все-таки рассчитываем, что будет сейчас апелляция. Мы рассчитываем, что политическое давление со стороны некоторых моих бывших однопартийцев не сумеет противостоять закону, и суд вынесет все-таки законное решение. Если же нет, значит, мы будем получать право на совершение других действий.

Питання від Ігоря: Зараз „Кияни передусім”, раніше були „Діти передусім”. Хто наступний передусім?

Відповідь: Если кто-то скажет, что „Кияни передусім” и „Діти передусім” противоречит одно другому… Я могу еще сказать «Украина передусім». Разве это плохо?

Я просто хочу, чтобы люди, которые шутят над этим вопросом – я же не понимаю интонации, с какой это сказано. Речь идет о чем? К сожалению, мы так увлеклись зарабатыванием денег, мы так увлеклись политикой, что мы забыли, в каком состоянии находятся наши дети. Почему мы не задумываемся о том, что каждый второй ребенок реально сегодня болен? Ребенок, который заканчивает 10-й или 11-й класс, является уже потенциальным инвалидом, хронические заболевания у него есть.

Почему мы забываем о том, что каждый седьмой ребенок сегодня употребляет спиртные напитки уже с 12-14-летнего возраста? Почему мы не следим, какие проблемы у детей с воспитанием, какие проблемы у детей в одиноких семьях, неполных семьях? Мы в принципе забыли о детях.

Я понимаю, почему забыли. Потому что, в принципе, только с 18-летнего возраста человек получает право голоса. До 18-летнего возраста он право голоса не имеет. Он не имеет права голосовать, с ним нечего заигрывать, для него не нужно создавать условия. Есть другие какие-то приоритеты и у политиков, и у общества.

Но мы должны понимать: если мы действительно говорим о стране будущего, об Украине будущего, то будущее рождается… Каким будет будущее Украины в 2020 году? Это зависит от чего? От нанотехнологий, от рынка земли, это зависит, на каком языке мы будем разговаривать, какой религии мы будем больше поклоняться? Или это зависит от того, в каком духовном и физическом состоянии находятся наши дети, которым сейчас 5-10 лет? Вот, мне кажется, в чем проблема.

Лицо Украины в полной мере будут отражать сегодняшние 5-10-летние дети. И мы должны об этом честно сказать. Мы должны прекратить играться в политику. Мы должны прекратить играть только на тех позициях, которые влияют на рейтинг или на конечный результат в избирательной кампании. Мы должны выбрать у себя в стране и обществе определенную священную корову, споры по которой являются табу.

Проблема ребенка. Любая политическая сила, правого, левого толка, радикальная, либеральная, консервативная – мы должны так договориться: ребенок является приоритетом. Мы должны сделать все для того, чтобы для ребенка и для гражданина будущего мы создавали условия. Потому что вырастив нового человека в новых условиях, мы будем иметь будущее.

В противном случае весь этот политический треп о языке, о религии, о том, кто больше украл и т.д. Я понимаю, что это политическая борьба. Но мы можем в конечном итоге в обществе договориться, что есть вещи, священные для нас, и мы в первую очередь, кто бы не пришел к власти, это определяем как приоритет и берем на себя обязательства, какие бы мы не были: помаранчевые, бело-голубые, синие, розовые, мы с этого пути не сходим.

Поэтому „Діти передусім”, я думаю, долино бать лозунгом не общественного движения, это должно быть лозунгом всех политических сил в Украине, всего общества в Украине. Кстати, кто живет в Шевченковском районе, я думаю, в полной мере это ощутил. Мы не заигрывали в пайки, мы не заигрывали просто в публичные мероприятия. Мы создавали максимальную базу именно для детей. Потому что мы думали о будущем. Заедите в Шевченковский район, посмотрите на школы, посмотрите на детские сады, посмотрите на блоки питания, посмотрите на спортивные комплексы. Мы спортивных комплексов построили больше, чем вся Украина. Мы на словах не действовали. Мы действовали конкретными делами.

Питання: Коли будуть підвищені тарифи на ЖКГ і, головне, на скільки?

Відповідь: Я хотів би знову повернутися до тієї тези, яку я озвучив. Проблема не в тому, на скільки ці тарифи будуть підвищені. Проблема в тому, наскільки плата буде відповідати якості і кількості послуг, які ми будемо отримувати. Це є дуже важливим фактором. Якщо тут буде встановлена відносна справедливість і об’єктивність, то ця тема буде з порядку денного знята.
Я, можливо, зараз скажу непопулярну річ, але я хочу, щоб люди задумалися. Скільки ми сьогодні платимо за двокімнатну квартиру? Приблизно близько 400 гривень. В місті Києві близько 1 мільйона, можливо, трохи більше автомобілів. Скільки коштує заправити один автомобіль? 400 гривень, 500, 600 гривень. Ми повинні зрозуміти, наскільки неспівставні ці цифри. Утримувати квартиру: тепла, холодна вода, каналізація, водовідведення, сміття, прибирання і т.д. Як би воно не було, але це неспівставні цифри. І треба з цим погодитися.

Але собака в іншому заритий. Люди в Києві і не тільки в Києві повинні розуміти, що насправді вони платять зовсім не 400 гривень за квартиру, як вони думають. Тому що вони платять з однієї кишені, своєї особистої, ці 400 гривень, а ще величезна сума, яка в загальному обсязі складає мільярди гривень, дотується з міського бюджету, в першу чергу для монополістів. І це теж наші з вами гроші, які повинні були б піти на медицину, на освіту, на благоустрій міста Києва. Але ми ці гроші зі своєї кишені віддаємо і платимо насправді грошей набагато більше.

Дуже важливо, щоб кожен киянин все-таки зрозумів, скільки ж він грошей платить, 400 гривень чи набагато більше. Кияни вже давно платять набагато більше за рахунок міського бюджету. Але ніхто не несе відповідальності за ці гроші, ніхто не звітує за ці гроші, ніхто не показує, куди вони пішли. Ви пам’ятаєте, скільки скандалів було. То півмільярда гривень кредит місто Київ бере, то мільярд гривень. І підприємства-монополісти, які, до речі, незрозуміло яким чином отримали київські активи в своє управління, а деякі у власність, розпоряджаються містом Києвом, наданням послуг, як вони цього хочуть.

Тому проблема в іншому – відсутня прозора політика в системі ЖКГ, відсутня прозора політика в системі ціноутворення, відсутня прозора політика у відносинах між підприємствами-монополістами, між міським бюджетом і між кожним киянином. І це є основною проблемою ЖКГ в місті Києві.

Питання: Зараз є ініціативи про те, що, можливо, є доцільною передача цих монопольних великих корпорацій у концесію. Наскільки це буде позитивним в першу чергу для киян? По-друге, заявлялося про те, що з активами Києва незрозумілі речі. Чи вдалося якимсь чином систематизувати і зрозуміти, яка ситуація з „Київенерго”? Найбільший боржник перед ним населення, і він потім перед теплогенеруючими компаніями. Яка ситуація?

Відповідь: По-перше, слово концесія дуже цікаве. Не будемо над цим терміном працювати, що таке концесія. Насправді в так звану концесію ці підприємства вже давно віддані. В принципі, більшість мерій світу йде по шляху так званих концесій. Є різні форми, види. Але яка основна умова всіх цих концесій? Що на певний термін часу певна частина, можливо, навіть вся віддається в управління певній компанії. Взамін цього ця певна компанія бере на себе зобов’язання інвестувати в новітні технології величезні кошти. І за рахунок того, що вона інвестує в сучасні технології, зберігаючі технології величезні кошти, вона заробляє свій прибуток. Не за рахунок підвищення ціни, а за рахунок економії і сучасних технологій.

Це те, чого в Києві зроблено не було. Тому кілька років тому, 3-4-5 років тому ці всі київські монополії реально були передані в управління в приватні руки. Хлопці, які це все отримали, не вклали реально жодної копійки грошей, по затратному механізму формували ціну і викачували величезні прибутки в свої кишені, виснажуючи і так вже ледве дихаючу систему комунікацій і інфраструктуру міста Києва.

Це є самою серйозною проблемою сьогодні в місті Києві. Проблема відносин київської громади, київської влади і монополістів – це перше. І непрозора система утворення ціни, якості і обсягів послуг між собою.

Питання: Щодо послуг ЖКГ хотілося б теж ваше ставлення почути. Міська влада заявляє, що сумлінним платникам будуть надаватися знижки. Якщо до 20 числа, 6% на щось, 10% на щось і т.д. Ця заохочувальна система спрацює, з огляду на те, що за статистикою 86% киян і так сплачують комунпослуги?

Відповідь: По-перше, сплачують не 86, а під 100%, тому ви самі дали відповідь на запитання. Я не бачу в даному випадку якихось великих дивідендів чи бонусів від цього. Зайвим воно не буде, але мені здається, що кияни краще почали би сплачувати за послуги, якби відчули, що підвищення тарифів принесло кращий рівень обслуговування і якості послуг.

Питання: Чому владі не стати прикладом? Вона кілька років тому намагалася щось зробити з точки зору економії. Скільки вже говорили про централізоване встановлення лічильників води і світла. Декілька штук поставлять – знову все заглухло. Десь в районах це зробили, прозвітували, але це ж не весь Київ. Чому знову не повернутися до цієї системи, з огляду на те, що економічна ситуація не тільки в Києві важка, а й в Україні взагалі? Енергоносії, здорожчання газу і все інше.

Відповідь: Все-таки, коли ми сьогодні говоримо „влада”, я би хотів, щоб у нас було розуміння, що влада в Києві в 2005 році, влада в Києві в 2006-му і 2009 році, влада в Києві в 2010 році – це не одне й те саме. Можна зараз критично відноситися до багатьох моментів, які є в місті Києві, але я не хотів би сьогоднішню київську владу об'єднувати одним поняттям влади з київською владою, яка була в 2006-2009 роках. Це перше.

По-друге, знову-таки, поки ми не вирішимо питання підприємств-монополістів, які диктують сьогодні київській громаді свої умови, реально київська влада не зможе впливати на ці рішення в повному обсязі. Київська влада повинна собі повернути у власність або в управління ті активи підприємств-монополістів або переглянути нові умови з інвестзобов'язаннями, і тоді поїзд почне рухатися.

Поки буде така система формування за принципом від затрат у підприємств-монополістів, нічого не буде. Сьогодні підприємства-монополісти, які надають послуги, не зацікавлені в принципі у встановленні лічильників, вони не зацікавлені в тому, щоб оновлювати інфраструктуру, вони не зацікавлені в тому, щоб зберігаючі технології були. Чому? Тому що вони надали послуги, порахували, скільки це їм вийшло, враховуючи туди все що хочеш, навіть свої будинки відпочинку і т.д., поділили все на кількість кіловат/годин чи на кубометри, додали своїх 10-12% і сказали місту: заплатіть нам ці гроші. Яка за цих умов у них зацікавленість робити інвестиції? Ніякої.

Вони не зацікавлені встановлювати лічильники. Я знаю, що в „Київенерго” вже 2-3 роки лежить 1,5 тисячі лічильників на будинки, які не встановлені. Я так розумію, що в 2010 році вони їх теж не встановили, і в 2011 році, я так розумію, встановлювати не будуть.

Ми провели експеримент в себе в районі. Ми взяли 9 будинків, рівнозначних один одному, і встановили різні форми обліку. Знаєте, яка економія виходить? Приблизно 25%. Виникає запитання: а ми ж за ці 25%, або кияни особисто, або київський міський бюджет платимо. То хто ж відмовиться від 25% додаткових грошей?

Ми не кажемо про 8-10% рентабельності. Ми повинні розуміти, що бізнес є бізнес, він повинен заробляти гроші. Ніхто не буде по собівартості надавати послуги. Хай собі заробляють 8-10%, нормально. Але ж 25% ми платимо незрозуміло за що.

Питання: Говорячи про тепловтрати, які є на зношених системах.

Відповідь: Так. Тільки повернення в управління або у власність місту Києву підприємств-монополістів, варіант один, або перегляд на нових умовах. Я не проти концесії. В принципі, я вважаю, що бізнес більш ефективно буде керувати наданням послуг, активами і мережами. Але це повинно бути чітко прописано. Повинен обов’язково бізнес, який взяв в управління ці підприємства, інвестувати гроші в нові технології, енергозберігаючі технології. І будь ласка, тоді громада, влада і бізнес, коли будуть ці прозорі правила, завжди між собою домовляться і будуть працювати, щоб кожному було вигідно.

Питання: Як будуть, на вашу думку, ефективно керувати об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, які виокремлюються і отримують певні фінансові можливості у зв’язку з прийняттям житлового кодексу? Там проблема є у створенні так званих інвестиційних фондів, які б акумулювали гроші, які б вони могли витрачати. От перспектива цього, на вашу думку, реальна, не реальна, близька чи далека?

Відповідь: У багатьох країнах це ефективно працює. Але у нас на даному етапі я не вірю, що це запрацює. Що таке ОСББ, про які ми дуже багато говоримо? Це так звані наші кооперативні будинки. Вони називаються по-різному, але форма приблизно така сама. В ОСББ буде не голова правління кооперативу, а буде голова ОСББ.

Я задаю запитання киянам: чи краще сьогодні кооперативи живуть, ніж будинки, які знаходяться у комунальній власності міста Києва? Можу вам дати відповідь: в основному ні. Тільки поодинокі випадки, де дуже хороший голова кооперативу, який на громадських засадах готовий виконувати свою функцію, - можливо, там ситуація краща.

Тому сьогодні, виходячи з стану житлового фонду, виходячи з тарифної політики, я поки що не бачу підстав для того, щоб ОСББ вирішили цю проблему. ОСББ цю проблему не вирішать. Але якщо власники житлових площ, а у нас сьогодні більше 90% квартир знаходяться у приватній власності, разом з державою і міською владою дійдуть згоди по модернізації самих будинків, в першу чергу виходячи з енергозберігаючих технологій, якщо буде вирішено питання по монополістах, які надають послуги, якщо буде вирішено питання по правилам гри і тарифній політиці, то я не виключаю, що в перспективі, через 3-5 років це буде ефективним шляхом для виходу з кризи, в якій знаходиться житлово-комунальне господарство.

Але сказати сьогодні, що створивши ОСББ, ми вирішимо цю проблему, - я в це не вірю, це проблему сьогодні не вирішить. Повинні бути більш серйозні зроблені речі, економічного, управлінського і законодавчого характеру для того, щоб ця модель запрацювала.

Питання від Віталія Дудіна: Стосовно ціноутворення у сфері ЖКГ. Які елементи тарифів на сьогодні є необґрунтованими, які не потрібно включати, на вашу думку? А яких, навпаки, там не вистачає?

Відповідь: В принципі, сьогодні декларувати, що це обґрунтовано, а це необґрунтовано, дуже тяжко. Я би виходив з іншої позиції, наступної. Є світова практика, яка говорить про те, що в доходах населення житлово-комунальні послуги повинні складати певний відсоток, наприклад 6-8, до 10. Це, в принципі, та підйомна сума, яку населення в змозі сплачувати. Якщо ваш дохід складає певну суму, і там житлово-комунальні послуги займають 6-10%, то це адекватна, розумна ціна. Якщо ви не можете вкластися в ці 6-10%, ви повинні отримувати дотацію.

Я вважаю, що це є базовий принцип. А вже бюджет, який робить дотацію, повинен дуже жорстко контролювати цінову політику, тому що якщо він буде проводити ліберальну політику відносно ціноутворення, цей бюджет і ця влада залишаться без грошей.

В принципі, коли ведуться на рівні журналістів, політиків дискусії про ціноутворення, справедливе чи несправедливе, - це якби ми з вами зараз вели дискусію про якісь нововведення у космічній сфері чи літакобудівній. Десь щось знаємо, десь щось чули, але реально не розуміємо цю ситуацію.

Що таке ціноутворення, наприклад, гарячої чи холодної води? Це ж не тільки ціна газу чи ціна електрики. Це і ціна заробітної плати, це і ціна утримання самої організації, це і ціна залучених кредитів, це і ціна втрат, це і ціна інвестицій. Тобто, там наскільки багато є складових, що це треба вести на професійному рівні.

Тому за базове я би взяв наступне. Коректним і об’єктивним є те, що люди, які користуються житлово-комунальними послугами, повинні платити 6-10% від свого доходу. Це було би коректним. Можливо, в наших умовах це може бути15%, але не більше. До речі, я сьогодні відкрив одну газету, подивився, скільки в якій країні люди тратять на харчування. В Україні, якщо не помиляюся, 42 чи 45%, тоді як в інших країнах до 10-15-17-20%. Це є показники реального життя в тій чи іншій країні. Я би пропонував у цьому варіанті танцювати від пічки.

Питання від Віктора: Удалось ли вам зарегистрировать партию «Кияни передусім»? Почему такое название? Может, лучше было бы «Україна передусім»? Как-то смешно будет смотреться – донецкая областная организация партии «Кияни передусім».

Ответ: Я, в принципе, согласен. Нам действительно удалось зарегистрировать партию. Я, в принципе, ничего в этом не вижу. Хочу сказать, что во Франции существует такой тезис или афоризм: что выгодно Парижу, то выгодно Франции, и что выгодно Франции, то выгодно Парижу. Я исхожу из так называемого киевского патриотизма, я уже сказал. Мы уже эту тему озвучивали.

Меня больше всего злит, что мы перестали любить свой город, уважать свой город, уважат самих себя. Донецкие уважают себя больше, я им в этом плане завидую. Одесситы себя уважают больше, львовяне себя уважают больше. А мы стали какие-то бесхребетные. Мы даже стесняемся сказать, что кияни передусім. Ну и что?

Я исхожу из такого. Я был в районе – старался сделать свой район лучше. Буду я в городе – буду стараться сделать свой город лучше. Буду я работать на уровне страны – я буду делать Украину передусім, буду стараться делать свою страну лучше. Ничего плохого в этом не вижу.

Питання: Еще не соскучились по Шевченковскому району? Или продолжаете в нем работать активно?

Ответ: Ностальгия – она всегда существует. Просто она чаще или реже просыпается. Я всегда в этом плане говорю: чиновник, когда приходит на должность, должен понимать одну вещь – есть первый день работы и есть последний день работы. Мало того, я считаю, что должность никогда не должна даваться по наследству, я утрирую, передаваться по наследству. Нужно уметь и приходить, и уходить. Важно, с чем ты уходишь, что ты после себя оставил. Считаю, что, конечно, работу свою не забуду, команду свою не забуду. С интересом, а иногда с тревогой наблюдаю за тем, что происходит в моем районе. Я в любом случае считаю, что это мой район, потому что 5 лет жизни отданы ему. Но сегодня меня интересуют Киев и Украина. Поэтому будем двигаться.

Питання: Ви казали про те, що монополісти зараз перешкоджають встановленню лічильників. Як зараз ситуація з укладенням прямих договорів з постачальниками комунальних послуг? Чи є така ж протидія? І скільки це дозволяє зекономити коштів киянам?

Відповідь: Насправді дійсно питання прямих договорів на сьогоднішній день неврегульоване і не вирішене. Коли ми говоримо, скільки воно дозволить зекономити, - з моєї точки зору, поки не будуть встановлені лічильники, нічого це не зекономить. Просто, напевно, прямі договори все-таки приведуть до того, що з'явиться відповідальність, а не цап-відбувайло. У нас сьогодні в ролі цапа-відбувайла є ЖЕКи. Населення скаржиться на ЖЕКи, а підприємства-монополісти, які реально через владу заставляють ЖЕКи укладати так звані угоди на постачання послуг, є об’єктами чи суб’єктами, на які постійно монополісти накладають штрафи. У нас є кого бити – це начальники ЖЕКів, хоча в більшості випадків вони не винні.

Коли будуть прямі угоди, тоді вже цього цапа-відбувайла не буде. Тоді почне з'являтися певна відповідальність. Але знову-таки це дуже серйозне і дуже комплексне питання. Сьогодні не можна сказати, що якимсь одним чи двома заходами, наприклад, створимо ми ОСББ чи укладемо прямі угоди, і житлово-комунальне господарство чи житлово-комунальне життя в країні зміниться, все буде дуже добре і т.д. Ми затягували з вирішенням цього питання протягом 20 років. Ми загнали це питання в глухий кут.

І сьогодні ми повинні чесно людям сказати, що відбувається, які причини, які проблеми, які непопулярні заходи треба прийняти, які непопулярні рішення треба прийняти. Чесно людям сказати, що впродовж деякого часу, рік-два чи три, нам доведеться це реалізовувати в життя, і після цього буде покращення. Але це треба робити. Якщо не почнемо робити, ще 20 років.

Питання: Які саме заходи?

Відповідь: Які саме заходи, я сказав. Давайте не будемо по Україні брати, по місту Києву. Перше – треба вирішити питання з монополістами. Друге – питання ціноутворення. Третє – питання відповідальності, як користувачів послуг, самої громади міста Києва, як влади, так і постачальників послуг. Це три важливі показники. Але я ще би 20 чи 30 перерахував точкових моментів, які треба вирішувати в управлінні.

Я навіть можу сказати сьогодні. Таке питання. От всі критикують систему ЖЕКів і людей, які працюють в ній. А я вам можу сказати як людина, яка була головою адміністрації, як управлінець. Скажіть, будь ласка, що ми можемо вимагати від людей, які реально без техніки, без обладнання, мають заробітну плату в районі 1000-1200 гривень, виконують ці функції? Треба вирішувати це питання? Напевне треба вирішувати.

Скажіть, будь ласка, якщо сьогодні місто Київ не має свого сміттєпереробного заводу, не має нових технологій по вивезенню і переробці сміття, це проблема? Це дуже серйозна проблема. Скажіть, будь ласка, якщо сьогодні в місті Києві величезна кількість безгосподарських мереж, це проблема? Це дуже серйозна проблема.

І таких моментів, які є по Києву, є десятки. Треба вирішувати їх комплексно, а головне, треба визначитися з пріоритетами, в якій послідовності це вирішувати. До речі, хочу сказати, що я зараз не заздрю і голові адміністрації, і тій київській владі, яка сьогодні є, тому що отримали такий спадок, такий комплекс проблем, що заздрити їм неможливо.

Приєднатись до команди Віктора Пилипишина Поставити своє запитання Віктору Пилипишину Петиція на захист парків Києва
Відео:
Останні новини:
У СТОЛИЦІ СТАРТУВАЛИ ШКІЛЬНІ ЯРМАРКИ
10/08/2017  |  Прес-релізи

У СТОЛИЦІ СТАРТУВАЛИ ШКІЛЬНІ ЯРМАРКИ

У всіх районах Києва розпочали роботу шкільні ярмарки, які триватимуть щодня до 10 вересня.

Аналітика:
Хто і як намагався вкрасти Лук’янівський ринок
09/10/2012

Хто і як намагався вкрасти Лук’янівський ринок

Історія Лук’янівського ринку – це історія боротьби між великою корупцією і людьми, які врятували один із найвідоміших ринків міста

Як правильно обирати депутатів Верховної Ради?
09/10/2012

Як правильно обирати депутатів Верховної Ради?

Чим характерні поточні парламентські перегони? Перш за все тим, що логіку пропор-ційної політичної системи як влада, так і опозиція намагаються перенести на систему мажоритарну.

Чому атакують Пилипишина?
08/10/2012

Чому атакують Пилипишина?

Близько 20 кандидатів зробили брехню основою своєї передвиборчої програми в Шевченківському районі…

Фото:
Фото з будиночка Святого Миколая
Фото з будиночка Святого Миколая
Благодійний фонд "Діти передусім!" подарував малечі свято
Благодійний фонд "Діти передусім!" подарував малечі свято
Знесення кіоску біля школи
Знесення кіоску біля школи
Відкриття дитячих майданчиків 8 грудня
Відкриття дитячих майданчиків 8 грудня
Публікації в ЗМІ:
Виктор Пилипишин: «Нам нужна очень серьёзная экономическая люстрация»
09/10/2014

Виктор Пилипишин: «Нам нужна очень серьёзная экономическая люстрация»

Народного депутата Украины Виктора Пилипишина недавно снова активно вспоминали в СМИ. На этот раз «мусолили» случай, когда радикально настроенные люди его избили возле Центральной избирательной комиссии, в полубезсознательном состоянии обсыпали мусором и облили краской.